Герб Украины  
На головну сторінку Національної комісії регулювання електроенергетики України  
Укр  |   Eng  |   Рус
розширений пошук
 
Спільна стратегія ЄС щодо України
версія для друку

11 грудня 1999 р. в м. Хельсінкі Європейська Рада схвалила Спільну стратегію ЄС щодо України (ukr., engl.), яка спрямована на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Спільна стратегія ЄС передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу.

 

В Стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основною відносин між Україною та Європейським Союзом, а реалізація УПС є одним з  пріоритетів Стратегії.

 

Приймаючи Спільну стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна Головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний Робочий план реалізації Спільної Стратегії ЄС щодо України, який базується на:

 

  • визнанні України сферою спільних важливих інтересів країн - членів Європейського Союзу.
  • визнанні стосунків між Україною та Європейським Союзом стратегічним та унікальним партнерством.
  • визнанні того, що двері Європейського Союзу відкриті для України за умов її відповідності критеріям членства у ЄС, що визначені Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 року.
  • спільному інтересі країн - членів ЄС зміцнити у Європі мир та безпеку, благополуччя та процвітання, демократію та повагу до прав і свобод людини.
  • спільному інтересі країн - членів ЄС підтримати Україну на шляху до утвердження громадянського демократичного суспільства, ринкової економіки, створення основ для стабільної та процвітаючої держави, самодостатнього економічного і соціального росту.
  • спільному інтересі країн - членів ЄС сприяти розвитку стабільної, демократичної і передбачуваної України, яка рухається у напрямку європейської інтеграції, здійснює спільні з ЄС кроки у сфері зовнішньої політики та політики безпеки.
  • спільних економічних інтересах країн-членів ЄС та їх відповідності довготерміновим економічним інтересам України.
  • впливі України на енергетичну безпеку країн - членів ЄС внаслідок розташування на її території трансконтинентальної нафто- та газотранспортної мережі.
  • спільному інтересі країн - членів ЄС утвердити співробітництво з Україною як важливу підвалину подальшого розвитку центрально-східноєвропейського регіону як регіону безпеки, добробуту та процвітання на шляху побудови єдиного європейського дому.
  • необхідності повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом.
  • необхідності залучення нових цілей, механізмів та засобів розвитку двосторонніх стосунків, що виходять за межі УПС, охоплюють довготермінові перспективи, відповідають актуальній ситуації та нададуть додаткової вартості відносинам між Україною та Європейським Союзом.
  • необхідності встановити новий тип рівноваги у Центрально-Східній Європі, яка зазнає кардинальних змін під впливом розширення Європейського Союзу.
  • необхідності уникнення нових ліній поділу у Європі за рахунок координації швидкості інтеграції центрально-східноєвропейських країн до ЄС, посилення позитивних наслідків розширення ЄС, адаптації кожної з країн регіону до реалій, що виникають у процесі входження до ЄС країн - кандидатів.

 

Основним завданням Робочих планів головуючих в ЄС країн-членів є впровадження – у співпраці з іншими країнами-членами ЄС, Європейською Комісією та Україною - ініціатив щодо напрямів співробітництва між Україною та ЄС та їх подальше втілення. 

 

Наприкінці червня 2001 р. було завершено виконання вже третього, “шведського”, Робочого плану (перше півріччя 2001 р.) реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України. “Шведський” Робочий план містив чітко визначені пріоритети реалізації Спільної стратегії, особливо в контексті розширення ЄС, а також відзначився майже стовідсотковим виконанням передбачених заходів.

 

В ході реалізації "бельгійського" Робочого плану (друге півріччя 2001 р.) було ухвалено План спільних дій Україна-ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, а також поглиблено політичний діалог Україна - ЄС у контексті розвитку Спільної європейської політики безпеки та оборони (СЄПБО). Під час Лакенського саміту  було представлено документи, які безпосередньо стосуються України, а також перспектив її співробітництва з ЄС.

Під час головування в ЄС Іспанії (перше півріччя 2002 р.) було продовжено роботу в напрямку поглиблення співробітництва у сфері СЄПБО. А саме:

 

·          ·          започатковано механізм експертних консультацій щодо укладення Угоди між Україною та ЄС про використання Євросоюзом стратегічного авіаційно - транспортного потенціалу України;

·          ·          на Севільському саміті Ради ЄС було затверджено документ - Механізм консультацій та співпраці між Україною та ЄС у сфері врегулювання кризових ситуацій;

·          ·          до законодавства ЄС були внесені зміни, які дозволять Євросоюзу надати практичну допомогу Україні у ліквідації надлишкових запасів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання, а також протипіхотних мін;

·          ·          активізовано діалог щодо можливого фінансування Євросоюзом утримання українських підрозділів у складі поліцейської місії ЄС у Боснії та Герцоговині;

·          ·          налагоджено діалог між Українським Центром по підготовці фахівців МВС для участі у міжнародних миротворчих місіях з відповідними органами Швеції, Іспанії та Європейської Комісії.

 

Продовжуючи роботу в сфері юстиції та внутрішніх справ (ЮВС), за результатами засідання відповідного Підкомітету було схвалено Графік реалізації Плану дій ЄС щодо України у сфері ЮВС.

 

Електронний архів
Підписка на новини
Список файлів
Як сприяти розвитку ринкових відносин в енергетиці України?
зменшити податки
створити єдиний енергетичний ходдинг
запровадити конкуренцію серед виробників
запровадити конкуренцію серед постачальників
інше
Відповісти
результати опитування
22 липня 2017